Тут ви знайдете газету "Мета" у форматі PDF від грудня 2003 року

Увага: титульні сторінки газети

відкриваються одним "кліком" для огляду анонсів.

Шановні пані та панове!

   Дуже приємно, що Ви присвячуєте частку Вашого часу, щоб переглянути сторінки сайту газети «Мета» Львівської Архиєпархії УГКЦ.

 

В умовах інформаційних операцій гібридної війни, що ведеться проти України і українців, щиро повідомляємо, що наша зброя – це Слово, наші бронежилети це – Правда. В міру своїх уміння і знань більше десяти років ведемо свою боротьбу з ворогом відповідно до гасла в логотипі газети «Хто правду чинить – іде до світла...» (Іван 3,21)

 

Сьогодні, у час непевного фінансового становища, маємо сміливість звернутись до Вас з проханням про допомогу. Сподіваємося, що з Вашою благодійною фінансовою підтримкою редакція друкованого і електронного видання «Мети» надалі ефективно протидіятиме ворожій пропаганді і буде нести живе слово Божої правди не лише вірним Української Греко-Католицької Церкви,а й жителям усієї України.

   

Наш рахунок № 2620201054588, ЄДРПОУ 26256274 МФО 385372

Львівська філія ВАТ «Кредобанк» о. Іван Галімурка, для газети «Мета»

 

P.S. Імена благодійників будуть розміщені на окремій сторінці електронного видання газети «Мета» з молитвою за наших жертводавців.

 

Коротка історична довідка про газету «Мета»

«Мета» — український тижневик та орган Українського Католицького Союзу (УКС), що виходив у Львові з Благословення Митрополита Андрея Шептицького між роками 1931–1939.

 

У газеті публікувалися статті на теми політичного розвитку в Західній Україні, УРСР, країнах Заходу та подій у всьому світі і їх оцінка з боку Католицької Церкви. Провідними темами матеріалів тогочасної газети була діяльність Української Греко-Католицької Церкви. У газеті висвітлювалась роль у церкві мирянства, жіноцтва та молоді, присвячувались окремі розділи літературно-культурним справам.

 

У свій час «Мету» редагували: В. Кузьмович, М. Гнатишак, М. Демкович-Добрянський та ін. У 1931–1932 рр. виходив безкоштовний додаток «Література-Наука-Мистецтво».

 

Газета «Мета» була відроджена з Благословення Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського і стала офіційним виданням Львівської Архиєпархії УГКЦ.

 

Восени 2003 року декретом Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара головним її редактором призначено о. Івана Галімурку. З того часу «Мета» виходить друком 10 разів на рік (крім літнього періоду – липень-серпень).

 

Архів газети з грудня 2003 року за електронною адресою: http://meta-ugcc-lviv.com/

Редакція газети "Мета" має наміри відродити в електронному вигляді

числа газети, що видавалися між роками 1931-1939 і 1999-2003.

Над газетою працюють:

Головний редактор о. Іван ГАЛІМУРКА,

web-дизайн і білдредактор: Вячеслав ЧИЖЕВСЬКИЙ,

літературний редактор: Святослав СМУК,

 

Відгуки та пропозиції надсилати на адресу:

79000, Львів, площа св. Юра, 5,

Редакція газети "Мета"

Контакти за телефоном тел. (0322) 233-40-73;

(церква свв. Ольги і Єлизавети, пл. Кропівницького,1)

e-mail:

meta.ugcc@gmail.com

meta_ugcc@ukr.net

Молитва про дарування перемоги над ворогами

(З Требника митрополита Київського Петра Могили,

опубліковано – Католицький оглядач)

 

Господи Боже наш, єдиний кріпкий і сильний у війні, Ти єдиний маєш владу оживляти і умертвляти. Ти тримаєш серця всіх у руці Своїй. Ти Сам даєш тому, кому бажаєш, кріпость і мужність. Ти в безнадійній ситуації даєш перемогу над ворогами, немічні руки кріпиш, а сильних серцем боязливими і немічними робиш. 

Ти руйнуєш розум гордих і мужність і зарозумілість їхню в малодушність й втечу перетворюєш. Ти Аврааму з малою кількістю воїнів, коли він прикликав Тебе, дав перемогу над тими, що полонили Лота племінника його, і з великою здобиччю він вернувся з бою. Ти через Гедеона, який на силу Твою надівся, з трьомастами мужів сокрушив незліченне множество Мідіянців, перестрашивши їх і у втечу обернув ворогів народу Твого Ізраїля. І руками Гедеона і трьохсот мужів його Ти сто двадцять тисяч Мідіянців побив. 

Ти Давиду, слузі Своєму, який в багатьох і тяжких війнах на тебе уповав і від Тебе поміч просив, силу, і кріпость, і мужність, і перемогу дарував єси. Ти і нині, Всесильний, Преблагий і Всемилостивий Владико, поглянь на нас недостойних рабів Твоїх, що в смиренні й покаянні перед лице Твоєї Слави припадаєм, і Тебе Самого, Єдиного, Істинного в Тройці Святій славимого Бога, вірою призиваємо, і від Тебе єдиного поміч й заступництво маємо.

Подай благовірному народу нашому і христолюбивому воїнству його силу і кріпость, відвагу і серце мужнє супроти ворогів нашим, що зібралися розтерзати нас і святині наші, і погубити нас і віру правдиву нашу. У ворогів же ж наших вложи страх і трепет у серця їхні, і малодушними і безнадійними вчини їх, і під ноги наші їх скоро підкори, щоб побачили усі народи землі, що ми є людьми Твоїми, що Ти єси наш Спаситель і Ізбавитель з рук ворогів наших.

Немає різниці, Тобі Богу Небесному, чи врятувати через велику чи мізерну кількість війська. Але Ти з Небес даруєш кріпость тим, що борються,  за віру святу в Тебе і в закони Твої і за спасіння душ своїх. Ти бо єси кріпость і захист, і спасіння людям Своїм, і Тобі славу віддаємо Отцю, і Сину і Святому Духові, нині, повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Віримо, що з'єднані разом в спільній молитві здолаємо ворога!

Слава Україні! Героям Слава!

Погода у Львові

Святий архангел Михаїл

"Усі небесні сили, святі ангели й архангели, моліть Бога за нас грішних" (Велике повечер'я)
"Усі небесні сили, святі ангели й архангели, моліть Бога за нас грішних" (Велике повечер'я)

Актуальне:

Звернення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви

до тих, хто фізично і морально постраждав від окупації Криму та війни на Сході України, і тих, хто їм допомагає

Дорогі чоловіки і жінки, сини і доньки!

Наймиліші в Христі браття і сестри!

 

Ми, єпископи Української Греко-Католицької Церкви, які зібралися на щорічному Синоді, хочемо звернутися зі словами підтримки й солідарності до всього українського народу, який уже більше ніж два роки живе в умовах неоголошеної, але нищівної та кровопролитної війни. Особливою увагою й запевненням про молитву бажаємо огорнути тих, кого війна зачепила безпосередньо: учасників бойових дій, поранених, родини загиблих і пропалих безвісти, тих, хто змушений покинути рідні домівки, і тих, хто живе під окупацією та на лінії розмежування.

Насамперед хочемо промовити до всіх вас словами Христа: «Не бійтеся!» (Лк. 12, 32).

Війна, що прийшла на нашу землю, принесла страх, руйнування, смерть і нещастя. Вона забрала десять тисяч життів, з’явилися мільйони внутрішніх переселенців та сотні тисяч біженців, велике число вдів і сиріт. Безліч людей страждають від тілесних та душевних ран. Після двох років лихоліття реальність війни міцно вкоренилася в нашій свідомості і в нашому житті. Постало нове воєнне глибоко травмоване покоління. Не один із нас міг би сказати словами псалмоспівця: «Доки, о Господи, зовсім будеш мене забувати? Доки ховатимеш лице Твоє від мене?» (Пс. 13[12], 2). Як же важко знайти в собі ту силу віри, яка навіть у найважчі моменти життя дозволяє нам сказати: «Нехай радіє моє серце Твоїм спасінням! Заспіваю Господеві, добро бо мені вдіяв» (Пс. 13[12], 6).

Звертаємося, отже, до мільйонів українців, що були змушені покинути рідні домівки через обстріли, погрози чи іншу загрозу для життя. Ставши вигнанцями на своїй землі та втративши майже все, ви часто почуваєтеся забутими, покинутими й безпомічними. Вірте, проте, що ви ніколи не будете покинутими чи забутими Богом. Він є з вами в найтяжчі хвилини. І знайте, що ви можете у спільнотах нашої Церкви завжди знайти тепле слово співчуття та братньої підтримки.

Молимо про опіку над вами Пресвятої Богородиці – Утішительки та Заступниці скитальців.Багато з вас втратили родинні та дружні зв’язки, які нелегко замінити. Досвід показує, що часто порятунком є церковні чи громадські спільноти: вони допомагають не лише долати матеріальні труднощі, а й не впадати у відчай. Ми закликаємо вас будувати нові взаємини підтримки, що не дадуть залишитися наодинці з болем. Для християн це можуть бути парафії, які покликані бути «місцем зустрічі з живим Христом».

Бажаємо також звернутися до тих, які приймають вимушених переселенців, зокрема  допомагають їм знайти житло, роботу, налагодити побут, повернути надію. Дякуємо, що ви відкрили свої серця та домівки, аби прийняти самого Христа (пор. Мт. 25, 31-46). Усі ми – один Божий народ, в єдності наша сила і можливість перемоги над злом.

Огортаємо словом підтримки і любові тих, що змушені залишатися на окупованих  територіях, і тих, що живуть у сірій зоні на лінії розмежування. Не бійтеся, Господь могутніший за всі сили зла, за всі труднощі, болі та випробування. Пам’ятайте, що той, хто несе війну, сіє розбрат і брехнею виправдовує насилля – не від Бога. Тому не вірте йому. Пише св. Павло: «Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським» (Еф. 6, 11).

Війна увиразнила не лише зло, а й доброту і жертовність нашого народу. Ми на власні очі побачили мужність тисяч чоловіків, які без вагань кинулися на захист країни від ворога, попри те, що наша держава не була здатна, особливо на початку, забезпечити військових навіть найнеобхіднішим.

Ви, славні наші воїни, по-новому відкрили для всіх нас значення відваги, відданості й честі. Коли в церкві ми разом молимося «за все воїнство», то уявляємо саме ваші світлі обличчя.

Багато з вас отримали важкі поранення, які, можливо, залишаться на тілі назавжди. Тяжкими є і невидимі душевні рани, що їх залікувати може лише любов – ваших рідних, близьких, друзів і знайомих. Ми бажаємо поділитися з вами християнською любов’ю та благаємо всемилостивого Бога, Лікаря душ і тіл, допомогти вам отримати зцілення. Хай наша спільна молитва буде: «Вилікуй мене, о Господи, щоб я одужав, спаси мене, щоб я врятувався, бо ти – моя надія!» (Єрем. 17, 14).

З особливою подякою звертаємося до волонтерів, які безнастанно допомагають тим, кого болісно вдарила війна. Ми захоплюємося вашою жертовністю, відвагою та вірою, вчимося від вас чуйності, молимося за вас. З любові до ближнього й через глибоке покликання кожної людини допомогти тому, хто в біді, ви діяльно приєдналися до широкого волонтерського руху і виконуєте часто неймовірно складну роботу. Ви постійно даєте нам свідчення про помноження добра і своїм прикладом запалюєте інших.

На цьогорічній сесії Синоду Єпископів УГКЦ ми роздумували над соціальним служінням Української Греко-Католицької Церкви – дияконією, яка разом із проповіддю Євангелія та молитвою є складовою частиною християнського буття. Війна поставила усіх нас перед новими викликами у служінні. Бажаємо, щоб наші церковні структури вміло та ефективно служили тим, хто цього потребує. 

Іноді видається, що частина українського суспільства забула, що в країні війна. Проте ви – воїни, волонтери й вимушені переселенці – знаєте, що вона триває і продовжує забирати життя та руйнувати долі. Ви не самі! Місія Церкви завжди полягала в служінні стражденним. Це покликання Церкви в Україні виконують через діяльність капеланів, допомогу пораненим, переселенцям і родинам загиблих.

Війна на Сході нашої країни зачепила кожного з нас. Вона є великим горем для всіх. Проте воєнні випробування водночас є нагодою проявити все найкраще, що є в людині: любов, милосердя, відкритість до іншого. Якщо приглянемося ближче, то зауважимо, що всемилостивий Господь про нас не забуває, не ховає свого лиця від нас. Його присутність серед нас постійна. Він чинить добро руками своїх синів і дочок. Нашими устами Він потішає тих, хто в скорботі, руками медиків Він рятує поранених, через нас Він пригортає всіх до свого серця. Справді, у цей час війни ми найкраще розуміємо слова Христа: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 16).

Нехай, за словами Папи Франциска, любов переможе ненависть, а мир – війну.

Не біймося! Христос уже переміг. У Ньому й наша перемога!

 

Від імені Синоду Єпископів

Української Греко-Католицької Церкви

+ СВЯТОСЛАВ